САМООБМА́ННИЙ, а, е. Стос. до самообману;
// Викликаний, зумовлений самообманом. Відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 421).
САМООБМАННИЙ
Тлумачення слова