САМОЛЮБИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що самолюбний. Жушман самолюбивий, з гонором, за свою трудову честь горою стоїть (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 6); Самолюбивий хлопець втік із збору [загону], щоб ніхто не помітив його сліз (Олесь Донченко, V, 1957, 449).
САМОЛЮБИВИЙ
Тлумачення слова