САМОКРИТИ́ЧНИЙ, а, е. Який критично ставиться до себе, до своєї діяльності, поведінки. В розумних Гаврилових очах повно сміху, кепкування, видно, він людина самокритична, знає власну силу і недоліки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 274);
// Сповнений самокритики; який містить у собі самокритику. Куцевич не почув самокритичного визнання Нерчина (Натан Рибак, Час.., 1960, 445).
САМОКРИТИЧНИЙ
Тлумачення слова