САМОХІ́ТНИЙ, а, е, розм. Який здійснюється, діє і т. ін. з власної волі, без примусу; добровільний. [Оксана:] Два роки не бачила його і не страждала ж, і свої думки не труїла самохітною зрадою (Марко Кропивницький, I, 1958, 401).
САМОХІТНИЙ
Тлумачення слова