САМОГУ́БСТВО, а, сер. Позбавлення себе життя. Під ранок в мені виріс план самогубства (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); У жінки з’явилася сивина. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Все частіше почала зринати думка про самогубство (Олесь Донченко, III, 1956, 79);
// перен. Можлива власна загибель, ймовірне знищення самого себе, зумовлені ризикованою дією, відчайдушним вчинком і т. ін. Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (Михайло Стельмах, I, 1962, 287); Якщо імперіалісти розв’яжуть нову війну, вони тим самим стануть на шлях самогубства (Матеріали XXII з’їзду КПРС, 1961, 9).
♦ Покінчити життя самогубством див. покінчити.
САМОГУБСТВО
Тлумачення слова