САМОГУ́БЕЦЬ, бця, чол. Той, хто сам себе позбавив життя. Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан, II, 1958, 314);
// перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю. Особливо накинувся він на переселенців.. — Хіба можна в таку далеч їхати з їхніми лахами і нещасними копійками? Це вже не люди, а купа самогубців! (Михайло Стельмах, I, 1962, 13).
САМОГУБЕЦЬ
Тлумачення слова