САМОГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до самогон. Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячими (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135); Він п’є самогонний первак у Марусі (Леонід Первомайський, II, 1958, 351);
// Признач. для виготовлення самогону. — Будемо робити обшук. — А то ж для чого? — Може, самогонний бак у соломі ховаєте, а може й самогон (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 33).
САМОГОННИЙ
Тлумачення слова