САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобутній. Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв’язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (Мистецтво, 6. 1967, 3); У загальному, багатоголосому хорі письменників різних країн і народів голос Остапа Вишні зазвучав з великою силою, свіжо й самобутньо (Радянське літературознавство, 3, 1967, 28).
САМОБУТНЬО
Тлумачення слова