САМІ́ТНИЦТВО, рідше САМО́ТНИЦТВО, а, сер.
1. Життя самітника (у 1 знач.). Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (Радянське літературознавство, 9, 1968, 73).
2. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво.