САМІ́ТНИЦЬКИЙ, рідше САМО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до самітник і самотник. Самітницьке життя;
// Власт. самітникові. — Ти бачив, Васю, як танцюють чоловіки, коли вони самі?.. Який страшний, самітницький, хоч вовком вий, сум лежить на дні їхніх очей (Павло Загребельний, Спека, 1961, 26).