САЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до салон 1, 2. Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 382); — Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353); Галль був надзвичайно популярний, але світські дилетанти та салонні дотепники неспроможні були оцінити матеріалістичну суть його робіт (Наука і життя, 12, 1965, 21);
// Власт. салонові (у 1, 2 знач.); заведений у салоні, такий, як у салоні. Вальзак з серцем запустив п’ятірню в скуйовджену гриву волосся. — Ох, Єво, як обридли мені салонні розмови! (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 115); Салонні манери;
// Розрахований на смаки салону (у 2 знач.). Салонна поезія; Салонна музика;
// Вишуканий; підкреслено ґречний.
САЛОННИЙ
Тлумачення слова