САКРАМЕ́НТ, у, чол., церк.
1. Те саме, що причастя. Ніхто не знав, що за кілька сот кроків, у костьолі бернардинів править отець Алоїзій урочисту месу, і син фундаторки Галшки Гулевичівни.. приймає з його рук облатку сакраменту… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 354).
2. Церковне таїнство. Коли б не було церкви з сакраментами, женщини [жінки] витворили б її (Іван Франко, IV, 1950, 360).