САХНУ́ТИ, не, док., діал.
1. Війнути, дихнути. * У порівняннях. Підслухана розмова неначе сахнула на неї чимось таким поганим та огидливим (Іван Франко, VII, 1951, 25).
2. Блиснути. — Ви із Карпат? — І слова москвича Душу мою сколихнули, — Там я поранений… — В сірих очах Вогники дивні сахнули (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 79).