САДІВНИ́ЧИЙ, а, е.
1. Те саме, що садівницький. — Вона зараз у дитячій садівничій станції,.. виводить якісь надзвичайні троянди! (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 81); — Люблід сад… Дядько Гаврило казав, що мене на садівничі курси пошле, — довірливо глянув мені в очі Степан (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 23); У весняній напрузі стояли щепи, і молода господиня, радіючи, білила їх вапном, потріскану кору шпарувала садівничим клеєм (Михайло Стельмах, II, 1962, 387).
2. у знач. ім. садівничий, чого, чол. Те саме, що садівник. Мій дід був садівничим у панськім садку (Словник Грінченка). [Люцій:] Попробуй укупі з нами садівничим бути! (Леся Українка, II, 1951, 421); [Мелібей:] Тут, попід скелею йдучи, садівничий наспівує пісні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 210).