РИ́ЗНИЦЯ, і, жін. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 97); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий «антракт», вийти в ризницю і промочити горло (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 17).
РИЗНИЦЯ
Тлумачення слова