РИТМОМЕЛО́ДИКА, и, жін., лінгв. Членування мови відповідно до певних інтонаційних та ритмічних моделей. Прагнення народу до афористичності вислову, його невимушеної краси, жива ритмомелодика мови, багатоманітні її інтонації поєдналися в творчості Шевченка з високим мистецтвом генія (Мовознавство, XVII, 1962, 21).
РИТМОМЕЛОДИКА
Тлумачення слова