РИСУ́НОК, чол.
1. род. нка. Те саме, що малюнок 1, 2. Передові видатні російські художники зустріли революційні дні 1905—1907 рр. з величезним піднесенням. Велику кількість етюдів, ескізів, рисунків пишуть І. Рєпін, В. Маковський, В. Полєнов (Мистецтво, 5, 1955, 4); Казкові рисунки килимів, вікові смереки чорні в тінях, невичерпане багатство всяких ягід, овочів, стручків, і все те червоніє, синіє, зеленіє, жовтіє (Гнат Хоткевич, II, 1966, 143); Деревина секвойї легка, м’яка і має красивий рожевий рисунок, що згодом темнішає (Наука і життя, 2, 1958, 36).
2. род. нку. Мистецтво зображення, відтворення чого-небудь рисуванням. В Чернігові юнак пройшов добру школу в майстерні ченця-різьбяра Григорія Дубенського. Талановитий майстер навчив його рисунку, різьбленню по дереву і позолоті (Мистецтво, 6, 1963, 11).
3. род. нка. Те саме, що креслення 2. Зображення на площині, які точно передають форму і розміри предмета, називаються рисунками (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 8); На дошці рисунок Піфагорової теореми та вся майже дошка обписана доказами (Степан Васильченко, III, 1960, 307).
4. род. нка, перен. Обрис, контур чого-небудь. Це був дуже молодий боєць, з надзвичайно ніжним, як у дітей, рисунком рота і білим пушком над верхньою губою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 381); Мертві риси, проте, не втратили ще своєї колишньої гармонійності, і з них можна було впізнати фізіономійний рисунок і вираз, притаманний цій людині за життя (Юрій Смолич, I, 1958, 91).
5. род. нка. Характерні особливості виконання, художнього втілення якого-небудь твору мистецтва. Як кроки, так і рисунок [танцю] випливають одне з другого, внутрішньо між собою пов’язані (Мистецтво, 6, 1958, 19).