РИШТУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех., буд. Ставити, зводити риштовання для чого-небудь. Скрізь робота кипить. Неспокійні, уперті в нас люди. Там риштують, а там Вже новий устає терикон (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 26).
2. перех., розм. Готувати, збирати, споряджати куди-небудь. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати (Словник Грінченка); [Онися:] Іване, біда. Гайдамаків не вдалося замкнути в казармі. Їх риштують у дорогу (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 99);
// Забезпечувати, оснащувати і т. ін. що-небудь чимось. Чайки і байдаки спускали, Гарматами риштовали [риштували], З широкого гирла Дніпрового випливали (Тарас Шевченко, I, 1951, 284).