РИПІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням рипіти і звуки, утворювані цією дією. Двері відхиляються з рипінням (Іван Кочерга, II, 1956, 298); Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 111); Гнат рипнув сідлом, і всі зашикали на нього, ніби те рипіння було чути за тридев’ять земель (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 338).
РИПІННЯ
Тлумачення слова