РИМУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням римувати. Поезія — це склад думання, це духовний світ людини, а не голе римування (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 15); Його критичні уваги торкаються головним чином.. засобів римування (Українська літературна критика.., 1959, 367).
2. Порядок, система чергування рим у вірші, тип рим. Дієслівному римуванню в історичних, як і в інших, піснях українського народу не надається такої явної переваги, як у думах (Максим Рильський, IX, 1962, 221); Строфа вірша [«Робітникові» П. Грабовського] складається з чотирьох рядків з перехресним римуванням. Жіночі рими чергуються з чоловічими (Українська література, 9 клас, 1957, 171); Щодо віршової будови «Подражанія сербського» [Т. Шевченка], то тут слід звернути увагу на наявне в цьому творі внутрішнє римування (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 62).