РИМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до римувати 1.
2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються. Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки і обов’язково римовані (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 176); Поема написана римованим п’ятистопним ямбом (Історія української літератури, II, 1956, 258); Байки Сковороди написані прозою, однак іноді автор звертається до засобів римованої мови (Радянське літературознавство, 11, 1971, 67).