РИ́МАР, я, чол., розм., рідко. Те саме, що лимар. У XVI—XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря, коваля, бублейника, кравця і т. ін. (Народна творчість та етнографія, 2, 1969, 96); Римар вносить шмат сириці і сідає при вікні (Михайло Стельмах, V, 1963, 18).
РИМАР
Тлумачення слова