РИКОШЕ́Т, у, чол.
1. Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється;
// перен., розм. Побічний результат дії чого-небудь. Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком, хоч і заробив на цьому ділі декілька рикошетів (Юрій Яновський, Мир, 1956, 23).
2. у знач. присл. рикошетом. Відскочивши, відлетівши під певним кутом від якої-небудь поверхні. Рикошетом куля ударила вище коліна молодого партизана Павленка (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 893); Осколок, ударившись об дерево, пішов рикошетом і, пробивши хлопчикові груди, застряв у спині (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 326).