РИГУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко.
1. Метатися з ревом (про рогату худобу). Скотина ригує, як побачить свіжу кров (Словник Грінченка).
2. Погано писати. [Храпко:] Горе мені, що нема нівідки підмоги. Дунька — ще гірше від мене ригує — дряпа, як курка лапою (Панас Мирний, V, 1955, 121).