РИФ 1, у, чол., геол. Пасмо підводних або невисоких надводних скель на мілководді. Щосекунди виростала небезпека наскочити на підводний риф, і каравели могли піти на дно (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 135); Коли кораловий вапняк поширений коло берега, то він утворює береговий риф (Курс загальної геології, 1947, 171); * Образно. Усі підводні рифи перекладацької справи стають особливо грізними й небезпечними, коли перекладається прозовий твір автора — нашого сучасника (Літературна Україна, 23.XII 1969, 2).
Коралові рифи див. кораловий.
РИФ 2, а, чол., мор. Поперечний ряд отворів або петельок на вітрилі, через які просувають вірьовку, щоб зменшити площу вітрила під час сильного вітру.
▲ Брати (взяти) риф (рифи) — зменшувати площу вітрила. Розповзаються [матроси] по реях робити свою важку, вже забуту всіма моряками світу, небезпечну справу: брати рифи у марселів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 402).