РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, чол., заст. Зменш. до ридикюль. Марків солом’яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 39); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (Микола Олійник, Леся, 1960, 152).
РИДИКЮЛЬЧИК
Тлумачення слова