РИДВА́Н, а, чол. У XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6—12 кіньми. Поїхала [Венера] в своїм ридвані, Мов Сотника якого пані (Іван Котляревський, I, 1952, 109); Курною, роз’їждженою дорогою, плавно похитуючись на високих ресорах, м’яко котився ридван (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 316).
РИДВАН
Тлумачення слова