РИДА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням ридати і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Григорій Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам’яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 165); В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання — ридання бандур (Павло Тичина, I, 1957, 25); * У порівняннях. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141).
♦ Заходитися (зайтися) риданням див. заходитися 2.
РИДАННЯ
Тлумачення слова