РИДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ридати. Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (Іван Франко, VII, 1951, 144); — Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. — несподівано ударила в безлюдні далі, у сине небо могучими звуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (Степан Васильченко, II, 1959, 45).
РИДАЮЧИЙ
Тлумачення слова