РИ́ЦАРСТВО, а, сер.
1. Збірн. до рицар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Яків Качура, II, 1958, 426).
2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Радянське рицарство — це не показна, про людське око шаноба до наших подруг… Ні, це значно глибше і вагоміше почуття (Радянська Україна, 19.V 1968, 4).