РУТВЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що рутовий 1. Ой, зв’язала дівчинонька рутвяний вінок, Закрасила голівоньку, пішла у танок (Іван Манжура, Тв., 1955, 46); Полонила її Дніпрова краса, зачарували оті далекі гаї, що ледь мріють на обрії, рутвяні луки з дзеркалами старих річищ і верболозами (Микола Олійник, Леся, 1960, 71).
РУТВЯНИЙ
Тлумачення слова