РУШНИ́ЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до рушниця. — Киньте, ясновельможний, свою шаблю в кущі, тоді й я кину свою рушничку (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 122); Поліз [Василько] під лаву, дістав саморобну рушничку, надів її на плече і потайки шмигнув до дверей (Петро Панч, II, 1956, 142).
РУШНИЧКА
Тлумачення слова