РУШІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який приводить що-небудь у рух або керує рухом чогось. З давніх-давен людина навчилася використовувати водну енергію як рушійну силу (Наука і життя, 9, 1959, 13).
2. перен. Який спонукає до чого-небудь, сприяє росту, розвиткові чогось. Розуміння того, що особисте щастя залежить від щастя народу, є основою морально-політичної сили радянського суспільства, отже й рушійним чинником нашої поезії, нашого мистецтва (Максим Рильський, III, 1956, 157).