РУСА́ЛКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до русалка. Русалкові пісні;
// Такий, як у русалки. Завжди незвично бліда [Галя], якась русалкова блідість, зеленість у обличчі і мовби в усій постаті (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 43).
2. перен. Загадковий, вабливий, з холодним блиском (про очі, погляд). — Відпусти руку, будь ласка. — Ні, не відпущу, — наближаючи своє велике обличчя до її прозорих русалкових очей, прошепотів Фінк (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 117).