РУ́ПИТИ, ить; мн. руплять; недок., діал. Цікавити. Що кому рупить, той про те і лупить (Номис, 1864, № 9752); Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 276).
РУПИТИ
Тлумачення слова
РУ́ПИТИ, ить; мн. руплять; недок., діал. Цікавити. Що кому рупить, той про те і лупить (Номис, 1864, № 9752); Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 276).