РУНИСТИЙ 1, а, е. З густою і довгою вовною (перев. про овець); вовнистий. Дихнув вітерець — і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть, голосить руниста отара (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 148).
РУНИСТИЙ 2, а, е. Який росте густо, кущиться (про злаки і трави); густий, кущуватий. Мокрець — зілля рунисте, стелеться густо і коренисто (Словник Грінченка); Тракторист Сень сповіщає, що в бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 17).