РУНУТИ, ну, неш, док., діал.
1. Рушити. Ступив у золот стремінь князь Ігор, І у поле рунув (Юрій Федькович, I, 1960, 212).
2. Повалитися, упасти. У кімнаті панував якийсь напружений настрій, мов тут поблизу навантажили страшенною вагою мармурову колону й оце ждуть, коли вона трісне й завалиться, а разом з нею руне й цілий будинок (Гнат Хоткевич, I, 1966, 160).