РУНДУЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до рундук. Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові: створчаті вікна, рундучок з піддашшям (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Нарешті Максим наблизився до рундучка, взяв дві порції морозива і підтюпцем подався по тротуару (Панас Кочура, Родина.., 1962, 70).
РУНДУЧОК
Тлумачення слова