РУМО́ВИЩЕ, а, сер., заст. Руїна. Тільки.. румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло (Іван Франко, I, 1955, 179); І нова красуня-шахта підвелася, як жива, — З попелища, з румовища (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 73); В румовищі фашист лежав без ніг (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 373).
РУМОВИЩЕ
Тлумачення слова