РУМ’ЯНОК 1, нку, чол.
1. розм. Те саме, що ромашка 1. Правлячи війям, Дмитро здає назад воли, і віз викочується на невелике, заросле моріжком і рум’янком подвір’я (Михайло Стельмах, II, 1962, 406); Пахло першими росами й рум’янком (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 40).
2. діал. Ромен (у 2 знач.).
РУМ’ЯНОК 2, нку, чол., розм., рідко. Те саме, що рум’янець 1. Ксеня набирала воду навмисне повільно, щоб трохи зійшов з обличчя рум’янок (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 64).