РУМ’Я́НКА, и, жін., розм. Те саме, що воловик 2. Квітнули величезні степові румянки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51);
// Квітка цієї рослини. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум’яночки на неділю на віночки (Павло Чубинський, V, 1874, 353).
РУМ’ЯНКА
Тлумачення слова