РУЛЕ́ТКА, и, жін.
1. Вузька металева, полотняна або клейончата стрічка з поділками, згорнута в рулон у футлярі; признач. для вимірювання невеликих відстаней. Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем, спеціальними приладами — лічильниками (Фізична географія, 5, 1956, 14); Побачивши заводських, він кинув технікові стальну рулетку й побіг назустріч (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 407).
2. Спеціальний пристрій для певного роду азартної гри, а також сама ця гра. Прогуляли й промарнували вони вдвох з батьком по заграницях та в Монако на рулетці село й сахарню (Нечуй-Левицький, III, 1954, 305).