РУКАВЕ́ЦЬ, вця, чол.
1. Зменш.-пестл. до рукав. Наділа [Дарка] Юзине убрання, насилу насунувши вузенькі рукавця блузки поверх широких рукавів (Леся Українка, III, 1952, 643); Рукавці річки вузенькі, як протоптані в осоці тінисті стежки (Степан Тудор, Народження, 1941, 149).
2. заст. Торбинка. Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Іван Франко, VIII, 1952, 61); Дуже захворіла сестра Марія, простудилась, злягла і не встає. Кликали ворожку, хоч і не помоглося, а рукавець борошна віддай (Петро Колесник, Терен.., 1959, 115).