РУЙНУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до руйнувати. Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів — і вмить здув усе (Степан Васильченко, I, 1959, 316);
// у знач. прикм. Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 59); Скрізь.. філоксера заклала свою колонію, почала тиху, повільну, але руйнуючу працю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210).
РУЙНУЮЧИЙ
Тлумачення слова