РУЙНО́ВИЩЕ, а, сер., розм. Те саме, що руїна 1. Боляче й лячно було дивитися,.. як із живої теплої оселі ставало руйновище — купа скаліченого дерева (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 8); В одній половині напіврозваленого будинку, яку Філіпчук гордо називав цехом, містилася розмонтована друкарська машина. На руйновищах другої половини цвіли здичавілі соняшники (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 142); * У порівняннях. Місцями випирались незграбні скелі та купи сірого каміння, немов руйновища старих будівель (Степан Васильченко, I, 1959, 140);
// Місце, територія, вкриті руїнами. Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 219).
РУЙНОВИЩЕ
Тлумачення слова