РУЙНА́Ч, а, чол., розм. Те саме, що руйнівник. Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача, — Ви [О. Довженко], що вливали «Ніччю перед боєм» Ослаблим — міць, стократну міць — героям, Прийміть од мене прості ці слова (Максим Рильський, II, 1960, 217).
РУЙНАЧ
Тлумачення слова