РУЇ́ННИК, а, чол. Те саме, що руйнівник. [Вересай:] От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники того, що творить робітничий клас (Іван Микитенко, I, 1957, 426); В цій постаті [фашистського льотчика] в уяві машиніста втілився конкретний ворог, убивця й руїнник (Олесь Донченко, VI, 1957, 177).
РУЇННИК
Тлумачення слова