РУДИМЕНТА́РНИЙ, а, е.
1. біол. Який є рудиментом (у 1 знач.). В тілі каракатиць і кальмарів збереглася рудиментарна раковина у вигляді вапняної пластинки (Наука і життя, 2, 1958, 24); Змієподібні ящірки.. або зовсім позбавлені кінцівок, або мають лише рудиментарні задні кінцівки у вигляді невеличких сосочків (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 93).
▲ Рудиментарний орган — орган, який утратив своє первинне значення в процесі історичного розвитку організму. У людини теж є рудиментарні органи: відросток сліпої кишки (апендикс), м’язи вуха (Знання та праця, 3, 1966, 14).
2. перен., книжн. Стос. до рудимента (у 2 знач.).