РУ́ДКА, и, жін., діал. Іржаве багно, болото. Із поля, з того місця, де лисніє в долині рудка якась, що поросла очеретом, дує різкий, холодний вітер (Степан Васильченко, II, 1959, 73); Верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 175).
РУДКА
Тлумачення слова