РУДІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати рудим або рудуватим. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти (Панас Мирний, I, 1949, 130); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Максим Рильський, III, 1961, 306); Сніги руділи від розривів мін (Микола Бажан, I, 1946, 154).
2. Виділятися рудим кольором, виднітися (про що-небудь руде). За ним [Прутом], скільки око сягало, руділи стиглим комишем плавні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Ген і та гречка рудіє смужкою (Андрій Головко, I, 1957, 118).